20 квітня до студентів Уманського НУС завітав Полівода Микола Максимович, участник бойових дій, ліквідатор аварії на ЧАЕС - І категорії 1986 року

         20 квітня в Уманському НУС відбулася зустріч з участником бойових дій, ліквідатором аварії на ЧАЕС - І категорії 1986 року, нагородженого орденом за сміливі та рішучі дії "За службу батьківщині", ветераном Збройних сил України, полковником у відставці - Поліводою Миколою Максимовичем.

         26 квітня 2017 року буде 31 рік від дня аварії на Чорнобільській атомній електростанції. Микола Максимович брав безпосередню участь у ліквідації аварії на четвертому енергоблоці на посаді заступника начальника оперативної групи особливої зони Киїаського військового округу.

        ЧАЕС було побудовано у 1978 році за новим проектом - достроково. Робоча температура реактора становила від 500 до 1200 градусів. У 1986 році на станції були порушені "регламентні роботи", що призвело до аварії (взриву). У результаті чого температура реактору сягнула 2000 градусів і стася вибух (висота полум'я становила 100 м).

        На ліквідацію аварії першими прибули спеціальний окремий пожежний загін. Усі  молоді хлопці, стан здоров'я яких за 2-3 години погіршився, оскільки вже на той час рівень їх опромінення становив 17 тисяч рентген рентген (вже 500 рентген - смертельна доза). Також Микола Максимович вказав, що ліквідатори, які піднімалися на третій енергоблок за 50 секунд отримували опромінення у дозі 10 рентген.  

        Також в ліквідації постраждали вертольотний загін з Чернігова та Кіровограда. У період ліквідації вони отримали опромінення від 5- до 7 тисяч рентген при висоті їх знаходження над реактором 300 метрів. Нажаль, через один - два місяці вони загинули.

        Допомога також пришла від донецьких шахтарів. Оскільки температура реактора була надто висока і ліквідацію було проводити занядто складно навіть неможливо, шахтарями було пробурено "шурпи" і залито "рідкий азот" (-150 градусів), що забезпечило певне охолодження.

         Після аварії близько 190 тисяч людей було евакуйовано впродовж 2-3 днів. Населенню було оголошено про тимчасову евакуацію, і вказано що з собою можна взяти одну валізу, гроші, документи і дітей. Для евакуації прибуло 1200 автобусів, 2 ротяги і 2 пароплави. За можливості люди покидали зону самостійно на власних транспортних засобах.

         В ліквідації аварії було задіяно 850 тисяч людей, із них 725 - були родом із Умані. На сьогоднішній день з нами вже немає 258 ліквідаторів. 

         Вииним у аварії було визнано директора станції Брюханова Віктора Петровича. І за недоліки в роботі його було засуджено на 10 років ув'язнення. 

         10 травня  територію ЧАЕС  відвідала комісія і постановила що станція більше не несе небезпеки. 

         Небезпечну зону було обгороджено колючим дротом. Вся техніка задіяна у ліквідації була звезена у спеціально підготовлені могильники. У десяти кілометровій зоні було також зруйновано і поховано під товстий шар грунту сільські будиночки.

         У наш час на четвертим енергоблоком побудовано два шари захистного укриття. Участь у цьому взяли 40 країн.Однак, 80 тон ядерного палива (із 250 тон що було завантажено у реактор) і досі має до 40 градусну температурі. В цьому році має відбутися з'їзд на якому будуть обговорювати можливості добуття палива і його поховання. 

          Студенти 13 ас групи і всі присутні дуже дякують Миколі Максимовичу за розповідь про страшну трагедію, що сталася у квітні 1986 року. Та головна подяка за врятування нашого життя і життя наший дітей від наслідків страшної аварії на Чернобильській атомній електростанції.

         І саме головне бажаємо ПОЛІВОДІ МИКОЛІ МАКСИМОВИЧУ ЗДОРОВ'Я.