Зустріч студентів ІІ курсу факультету агрономії із психологом університету Мазуренко Валентиною.
В Уманському національному університеті 27 вересня 2024 року відбулась зустріч студентів факультету агрономії із психологом університету Мазуренко Валентиною Дмитрівною. Лекція на тему «Ресурси особистості» була дуже змістовною, актуальною і цікавою для слухачів.
Ресурси особистості - це всі ті життєві опори, які знаходяться в розпорядженні людини, і дозволяють забезпечувати свої основні потреби: 1) життя 2) фізичний комфорт, 3) безпеку 4) залученість до соціуму 5) повагу з боку соціуму 6) самореалізацію в соціумі тощо. Особистісний ресурс в кожного індивідуальний , саме за нього , як за найголовніший потенціал , відповідальність несе кожен особисто. Як і будь-який заряд, з часом він має здатність «сідати», виснажуватись....
Внутрішні ресурси - це психічний особистісний потенціал, здоров'я , навички людини, які допомагають людині зсередини. Звичайно, що цей поділ умовний.
Існує міф, що можна навчитися кількох секретних психологічних технік і відразу стати стійким. Однак стійкість – це здатність, що формується практикою, а також тим, як людина вивчає себе та свої реакції, досліджує, усвідомлює та використовує власний досвід у подальшому. Це так звані психологічні м’язи, для гарного вигляду яких потрібні систематичні тренування. Ми навряд чи зможемо з першого дня у залі показати вражаючі результати, для цього нам потрібен час і бажання працювати над собою. От і дане вміння формується у результаті певного досвіду, однак, головним є не його важкість чи складність, а те, які висновки при цьому робимо. Досвід може зламати і нічого не навчити. Що ж тоді нас тренує? Ми стаємо стійкими, коли не автоматично, а самостійно обираємо, як реагувати на те, що відбувається з нами, коли робимо свідомий вибір реагувати мудро, легко та резилієнтно. Для цього спочатку задаємо собі запитання: «Я прагну, щоб мене поглинув відчай чи хочу бути в доброму психологічному стані?», «Я хочу озлобитися і стати токсичною й агресивною особистістю чи жити з вірою, вдячністю і любов’ю в серці та цінувати життя?», «Я не хочу брати відповідальність за стосунки з близькими людьми і пересваритися з усіма чи хочу усвідомлено навчитися робити кроки назустріч?». Даючи відповіді на ці та інші питання ми поступово переходимо від страху до мужності, від відчаю й озлоблення до надії, світла та любові.